LogoSS off PornoSS

На нього б не кінчив Юкіо Місіма, зате б кінчив мій улюблений Мерлін Менсон. ;->>>

Дякую моєму улюбленому комьюніті apocalypse_cult.

"Когда я віжу: молодой, інтілігєнтний чєловєк бйот кота, то это он нє кота бйот, а сєбя, і мнє жалко этого чєловєка!" (с)

Іде дощ, гримить грім, темно, а я слухаю Менсона...

Вітаю свого друга schalenyj з днем народження! Бажаю все життя втілювати гасло травня '68 року: "Ніколи не працюй!" і японську маскулінну максиму: "Ніколи не роби нічого, що за тебе може зробити жінка". ;->>>

Взято в creator_ua

Всіх з цим світлим днем!

Для того, щоб зробити всіх дітей щасливими, в сік для дітей слід додавати ЛСД.

Бухали ми з друзями біля "Жовтня". Рядом, на сусідній лавочці, бухали якісь малолєтки - святкували свій останній дзвоник. Дві з них проходять біля моєї лавочки і запитують: "А зачєм такая барада?" І помітили ж, блядь, мою бороду, хоча й було вже темно (моя борода світилась інфернальним червоним вогнем, і їм підмигувала). Підходять до моєї лавочки, і я їх пригощаю пивом. І шо, ви думаєте, ці курви зробили? - Взяли моє пиво і з'їбались до себе на лавочку! Я доїв рибку - ми закусували якимись обрізками з червоної риби - і підвалюю до них на лавочку боротись за пиво за справедливість. Група була чоловік п'ять пацанів малого віку, ці дві курви і ще якісь, на яких не звернув уваги, бо було похуй темно. Розговорились. Малолєтка, яка спиздила моє пиво, сідає на лавочку, і закидує ногу за ногу. Я сміюсь, і своєю рукою, замазаною в риб'ячій олії, з кровью хрістіанскіх младєнцев малесенькими шматками риби під своїми довжелезними нігтями, із задоволенням лапаю її за коліно. М-м-м. Мої пальці пройшлися по її коліні, залишаючи на ньому сліди від моїх кігтів полоски олії. Знаєте, такі рівнесенькі сліди, як рукою провести по вологому, запітнілому келиху з пивом. Лише келих, зрозуміло, холодний, а дівчаче коліно було, звісно, теплим і м'яким. Для вєрності я поводив рукою по коліні, виписуючи мантри на ньому, ставлячи своє тавро - свій знак і свою мітку. І тут миршавому пацанові, який стояв за мною, це не сподобалось. "Сматрєть можна, а трогать нєльзя", - заявив він мені. Я запропонував йому потиснути руки, і попуститися, але він, курва, помітив, що моя рука замазана кров'ю хрістіанскіх младєнцев олією, і відмовився. Я вирішив не встрявати в пиздилово, бо я один, а їх п'ятеро, а втягувати своїх друзів з сусідньої лавочки в пиздилово якось не комільфо. Курви підриваються, і ми з ними переходимо на іншу лавочку. Курва, яка сиділа на лавочці, і з якою я зажигав, схиляється мені до вуха. "Нє абращай на ніх вніманія, ета гопнікі", - потішила вона моє вухо словами, як до того потішила своїм м'якеньким коліном мою руку.

Потім мої друзі казали, що ті "гопники" підходили до їхньої лавочки, і просили мене забрати. Казали, що я неадекватний. Це хто, блядь, неадекватний? Я, блядь?!! Малолєтки, блядь! Впрочєм, спасібо за комплімент.

Френд logvynenko зробив свій третій жж-огляд, якому присвятив к-ка рядків і моїй скромній персоні:

"kruger_vano вже давно перетворився з начальнєга гламуру і дискурсу на офісного порноголіка і цього разу в своєму журналі він описує схильність до пиття кави після безсонної ночі дрочіння на порнуху (далі йде цитата з мого попереднього запису - В.К.)".

Дрочіння - ет, канєшна, харашо, але від себе добавлю, що мої титули залишаються зі мною завжди, немає того, хто міг би констатувати те, що вони минули.

Більше тут: http://infoporn.org.ua/2008/05/30/postviborchi-obitsyanki-muhi-trusi-i-ebe-z-nimi/#more-1963

Мушу зізнатись, часто на роботі я п'ю. Іноді на роботі я навіть п'ю каву. Знаєте, щоб роздуплитись зранку - коли після безсонної ночі (дрочив на порнуху, да!), очі заливає розплавленим свинцем. Взагалі, щоб цей свинець перетворити на золото треба, мабуть, закидатись лізєргіном, але подібні алхімічні експеременти можна дозволити собі не часто. А жаль - робота була б швидкою і феєричною. Тож доводиться готувати бадью кави, сиплячи туди убойну дозу цукру і не менш убойну дозу власне кави - звісно, розчинної, і закидатись нею. Напій виходить мощний і гіркий - кориця, ваніль і гвоздика відпочивають.

Часто я залишаю залишки цього пійла в чашці. Часто я залишаю їх на вихідні. Цікавинки мене чекають, коли я повертаюсь після вихідних на роботу. За цей час життя самозароджується в моїй чашці, як гомункулус в колбі.

Цього разу мене чекало дещо інше: в моїй чашці, в темно-чорній рідині з густим кавовим запахом, який не вивітрився навіть за вихідні, плавала муха. Вона вже навіть не плавала, а лежала на дні - настільки вона просякла кавою.  Зверху вигулькував лише її хохолок - невеличкий острівець в морі кави. Чашка нагадувала ванну для бальзамування. Впевнений, Анубіс вже зважує її мушаче серце, порівнюючи його, ні не з пір'їнкою - яка пір'їнка не буде тяжчою за серце мухи, - а з лусочкою з крильця метелика. Я не буду виймати муху з моєї чашки - нехай вона висохне, нехай закінчиться процес бальзамування, і я зведу для неї золоту піраміду прямо на моєму робочому столі - серед пісків ніколи не витираної пилюки.

Ексклюзивні марки: http://www.rokfeller.ru/oddities/8783.html.
ааааааааааааа! хочу собі такі в колекцію. ;->>>

Photo by Joshua Hoffine. ;->>>

Дякуб lims_007. ;->>>

Враження лише позитивні: 

http://news.ubp.com.ua/_Zolotoj_PROpeller_nabiraet_oboroti.html

І ось що з цього виходить: http://www.zahid-shid.net/index.php?rt=standart

Жовті троянди стоять зараз на моєму столі. Букет стоїть вже не перший день, тож троянди вже мертві, але їхній запах від цього стає лише важчим і пристрастнішим - тепер він масивний як важкий золотий браслет. Бутони мертвих троянд зменшились майже вдвічі - вони зсохлись і зморщились, наче віддавши половину себе назовні, у вигляді запаху, відкинувши рештки свого життя назовні, наче свій останній, передсмертний стогін. Мертві троянди пахнуть сильніше. Значно сильніше, пристрастніше, вони кличуть до танцю... Їхній запах - це легеньке відчуття савану, і, водночас, це чавунна кришка труни, це тяжесть золотої поховальної маски на обличчі. Маски, яка посміхається всім. Посміхається всім, в кого вистачить мужності зазирнути їй у вічі, з яких струменить запах мертвих троянд. Посміхається по-дитячому, даруючи всім цей запах смерті.